І сміявся і плакав з любові…
Народився майбутній український письменник, новеліст, класик сатиричної прози Павло Михайлович Губенко 13 листопада 1889 р. на хуторі Чечва біля містечка Грунь Зіньківського повіту (нині охтирський район Сумської області) в родині Михайла Кіндратовича Губенка та його дружини Параски Олександрівни.
Початкову освіту здобував у Зіньківській двокласній школі. Його однокласником був поет-неокласик Микола Зеров. У 1907 р. закінчив Київську військово-фельдшерську школу. Навчався у Київському університеті, але не закінчив цілком присвятивши себе літературній та журналістській праці.
З 1918 р. служив у армії УНР у медичній частині.
Перші друковані твори вийшли у Кам'янці в газеті “Народна воля” за підписом “П.Грунський”. Під псевдо “Остап Вишня” письменник вперше підписався 22 липня 1921 р. під фейлетоном “Чудака, їй-богу”.
У 1934 р. був звинувачений у контрреволюційній діяльності й тероризмі та безпідставно засуджений до найвищої міри покарання з заміною на 10 років Гулагівських таборів. Звільнений у 1943 р. До визначеного десятилітнього терміну ув’язнення не добув два місяці. Реабілітований у 1955 році.
Самобутній майстер сатири й гумору був людиною унікальної популярності. Його твори друкувались мільйонними тиражами, їх знали навіть неписьменні.
Помер видатний письменник 28 вересня 1956 року в Києві.
Немає коментарів:
Дописати коментар